Народився 13 січня 1940 р. у м. Полтава.
Почав свою трудову діяльність у 1957 р. токарем Полтавського паровозного депо.
У 1963 р. закінчив Харківський юридичний інститут (нині Національний юридичний університет ім. Я.Мудрого).
У шістдесяті роки працював у прокуратурі Полтавської області.
Потім повертається до рідного інституту:
у 1966–1969 рр. – навчання в аспірантурі;
у 1969–1972 рр. працював старшим викладачем (у 1970 р. захистив кандидатську дисертацію);
У 1972–1973 рр. – доцент, заступник декана денного факультету;
у 1973–1987 рр. – проректор з наукової роботи (у 1984 р. захистив докторську дисертацію, у 1985 р. присвоєно вчене звання професора);
З липня 1987 р. і до 2020 року – ректор Національного юридичного університету ім. Я.Мудрого і водночас (з 1991 р.) – завідувач кафедри кримінального права університету.
Василь Якович – визнаний організатор вищої юридичної освіти в Україні. Він зробив значний внесок в організацію діяльності Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, у створення належних умов для проведення навчального процесу, праці та відпочинку студентів і науково-педагогічних працівників та співробітників.
У 1989 р. його удостоєно почесного звання “Заслужений діяч науки і техніки України”.
З 1993 р. В.Я.Тацій став президентом Національної академії правових наук України, створеної за його ініціативи і безпосередньої активної участі. Академія є визнаним в Україні і далеко за її межами науковим юридичним центром. Вона здійснює діяльність по консолідації інтелектуального потенціалу вчених-юристів України, організації і проведенню фундаментальних і прикладних досліджень у галузі держави і права, координації наукової роботи, сприянню інтеграції академічної і вузівської науки, узагальненню європейського і світового досвіду правового регулювання суспільних відносин, робить значний внесок у наукове обґрунтування правотворчої роботи Верховної Ради України, органів державної виконавчої влади і правоохоронних органів.
У 1997 р. обраний дійсним членом (академіком) Національної академії наук України (відділення історії, філософії та права).
У 2004 р. удостоєний звання Героя України.
Напрямки наукової діяльності В.Я.Тація – кримінальне право, конституційне право, проблеми теорії держави і права. Під його редакцією та за безпосередньої участі було опубліковано в 2008 р. фундаментальне п’ятитомне видання “Правова система України: історія, стан та перспективи”. Вчений – автор понад 400 наукових праць, у т.ч. більше 40 монографій, навчальних посібників та підручників, що стали значним внеском у розвиток юридичної науки. Веде значну роботу з підготовки науково-педагогічних кадрів. Він є головою спеціалізованої наукової ради ВАК України із захисту докторських дисертацій з юридичних наук. Багато років очолював Експертну раду з юридичних наук при Міністерстві освіти і науки України, був членом ВАК України.
В.Я.Тацій – почесний доктор Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка (2000 р.), Харківського національного університету внутрішніх справ (2002 р.), Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (2004), почесний академік Острозького академічного братства (2005).
В.Я.Тацій очолює низку важливих правових видань, у тому числі: головний редактор збірника наукових статей “Вісник Національної академії правових наук України”, відповідальний редактор міжвідомчого наукового збірника “Проблеми законності”, член Ради видавців журналу “Право України”, член редакційної колегії “Вісник прокуратури”, член видавничої ради журналу “Вісник Верховного Суду України”, наукової ради науково-практичного журналу “Інтелектуальний капітал”, член редколегії журналу “Новий колегіум”, “Вища школа” та ін.
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004), Премії імені В. Вернадського (2001), імені Ярослава Мудрого (2001, 2002), “Феміда-99”. Має ряд відомчих, громадських, церковних нагород та урядові нагороди інших держав.
Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V (1995), IV (1998), III (2009) ступенів, орденом “За заслуги” ІІ (2000), І (2012) ступенів, орденом “Знак Пошани” (1981), медалями, Почесними грамотами Верховної Ради України (2001) та Кабінету Міністрів України (2002).
Почесний громадянин міст Полтави (2001) та Харкова (2004).
Помер у вересні 2022 року.