ЗАЙЦЕВ Олексій Борисович

Голова Наглядової ради ТОВ агрофірми «Сади України»
Народився 13 серпня 1954 року.
Закінчив Харківський медичний інститут (нині Харківський національний медичний університет [ХНМУ]).
3 роки служив на Далекому Сході заступником командира у медико-санітарному батальйоні. Потім був головним лікарем туберкульозного диспансеру Харкова.
У 1986 р. працював інструктором відділу науки Харківського обкому партії України.
У 1988 р. – головний лікар Харківської обласної туберкульозної лікарні.
У 1989 р. О.Б.Зайцев змінив сферу діяльності – він заклав фруктовий сад з унікальною колекцією груш, вишень, яблунь і персиків у Нікопольському районі Дніпропетровської області (мрія дитинства – виростити унікальний сад з рідкісною колекцією фруктових дерев). Саме з цього року і почався розвиток компанії «Сади України».
У 1992 р. агрофірма відкриває ще один напрямок – насінництво й вирощування зернових на ланах Дніпропетровської, Харківської областей. Починаючи з цього року, О.Б.Зайцев працює над розробкою нових методів господарювання на землі, впровадженням сівозмін з насиченням їх до 20-25% парами. Застосування передових технологій вирощування сільськогосподарських культур дає можливість майже в 1,5-2 рази знизити ціни на гібриди соняшнику в Україні порівняно з відомими зарубіжними компаніями, забезпечити аграріїв високоякісним насіннєвим матеріалом та мати приріст урожайності майже 4-5 ц з кожного гектара. Економічна ефективність від впровадження нових гібридів на полях областей України становить майже 200 млн грн на рік.
Професор О.Б.Зайцев зробив великий внесок у створення і розвиток сучасної аграрної сфери України. Він – один з найдосвідченіших керівників агропідприємств України. Почесний член Української академії аграрних наук (відділення рослинництва).
Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ (2001), ІІ (2004) та І (2007) ступенів, а також орденами «Слава і вірність Вітчизні» III ст. (2007), «Князя Ярослава Мудрого» V ст. (2011), Почесними грамотами Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом» (2005), відзнакою «Знак пошани» Мінагрополітики України (2004), почесною нагородою «Свята Софія» (2004), Почесною відзнакою Харківської облради «Слобожанська слава» (2003).